Ecoaudit.com.ua - Сайт экологических исследований и аудита - Новости

https://ecoaudit.com.ua/index.php?go=News&in=view&id=102
Распечатать

Чи є життя без нафти?

Чи є життя без нафти?

версия на русском

   В останні місяці самою модною темою у світовій енергетиці стало біологічне паливо - різноманітні замінники нафтопродуктів, виготовлені не з копалин, а з рослинної або тваринної сировини.

Колонка для заправлення біопаливом (фото з сайту www.neo.state.ne.us)   Новини й аналітичні статті із приводу біодизелю, біоетанолу й інших екологічно чистих видів пального заполонили ЗМІ. Мабуть, головним ініціатором цієї пошесті став президент США Джордж Буш: на початку лютого цього року у своєму звертанні до конгресу він заявив, що Америці потрібна енергетична безпека. За його словами, країна занадто сильно залежить від імпорту нафти, тому потрібно розвивати не тільки власний видобуток енергоносіїв, але й альтернативну енергетику. При цьому програми розвитку біопаливної промисловості одержали не тільки усне благословення Буша, але й обіцянки фінансової допомоги. Влада США має намір субсидіювати розвиток нових технологій по виробництву палива з "підніжних" матеріалів - від кукурудзи до соломи. Ціль - до 2025 року скоротити імпорт нафти на три чверті. Президентські заклики до переходу на біопаливо негайно вивели цю тему з області енергетичної екзотики в розряд основних світових проблем.

   Автомобілі на спирті й трактора на маслі

   Більшість із нас про те, що таке загадкове біопаливо, практично нічого не знає. У найпершому наближенні біопаливом є якась суміш горючих речовин, одержуваних з рослинної сировини. Зараз найчастіше як майбутній замінник бензину просувається етанол - знайомий кожній дорослій людині етиловий спирт. Тільки не очищений питний, котрий у горілці, а технічний. Для циліндрів автомобільних двигунів якість етанолу не настільки важлива, як для шлунків, тут головне, щоб біопаливо горіло. Таким чином, біоетанол - це просто міцна самогонка. Насправді у двигунах звичайно використовується не чистий етиловий спирт, а його суміш зі звичайним бензином. Таке паливо вважається більш економічним і менш шкідливим для навколишнього середовища. Пити таку суміш неможливо, а от мотори "їдять" це пальне досить охоче.

   Втім, етиловим спиртом перелік видів палива не вичерпується. У якості біодизелю, приміром, може використовуватися відповідним чином перероблене рослинне масло - на його основі одержують легкозаймисті метилові ефіри жирів. Крім того, є ідеї по виготовленню пального з інших спиртів - метилового, бутилового й ін. Правда, старий добрий етанол набагато зручніше - за сотні років людство навчилося гнати самогон майже з будь-якого рослинного продукту - від шляхетної пшениці до соснової тирси. Цей процес нам знаком і добре технічно продуманий, тоді як одержання інших спиртів все-таки вимагає додаткових технологічних пристосувань й, відповідно, трохи більших витрат на встаткування.

   Біопаливо вважається відносно недорогою альтернативою викопним вуглеводням. Втім, його відносна дешевина умовна. Хоч якийсь економічний сенс у його виробництві з'являється лише тоді, коли ціни на нафту злітають до нинішніх позамежних висот. Коштувало б "чорне золото" дешевше, про біоетанол або біодизель навряд чи б заговорили як про енергетичну панацею. Крім того, перехід до масового виробництва пального з кукурудзи або целюлози вимагає солідних інвестицій. Традиційна нафтопереробка, що забезпечує всю планету бензином, мазутом і дизельним паливом, розвивалася більше сотні років. За цей час всі технологічні процеси налагоджені практично до досконалості, по усьому світу діють тисячі заводів, заправлень, нафтоналивних терміналів, протягнені сотні тисяч кілометрів нафтопроводів. Для того щоб хоча б частково замінити нафтопродукти етиловим спиртом або біодизелем, світової індустрії доведеться створити практично з нуля інфраструктуру для нової галузі - побудувати фабрики, склади, створити систему поставки сировини й розподілу готової продукції.

   Але після того, як тема біопалива увійшла в моду, у цю область почали інвестувати великі міжнародні концерни, у першу чергу, енергетичні. Розмір обіцяного фінансування часом досить вражає. Наприклад, минулого тижня "Бритіш Петролеум" пообіцяла протягом наступного десятиліття вкласти в наукові дослідження в цій галузі біля півмільярда доларів, корпорація Chevron вирішила виділити тільки на один біопаливний проект (разом з Технологічним інститутом Джорджії) $12 млн. Минулого місяця той же Chevron інвестував $3,5 млн. у техаську компанію по виробництву біодизелю. Нафтові концерни завзято рвуться в альтернативну енергетику, сподіваючись, що якщо не в найближчі роки, то в найближчі десятиліття ця галузь буде приносити солідні бариші. Крім нафтовиків, біопаливом цікавляться й автомобільні концерни. DaimlerChrysler й Volkswagen вирішили вкластися в експериментальний проект німецької компанії Choren, що має намір побудувати в Саксонії завод з виробництва дизельного палива з "біомаси" - різноманітних рослинних матеріалів. Використовувана тут технологія дозволяє одержувати із чотирьох літрів сировини біля літра біодизелю.

   Але справа не тільки в дешевизні етанолу або рослинного масла: використання біологічних ерзаців бензину й солярки менше шкодить навколишньому середовищу. Через це іноді біопаливо навіть називають "зеленим паливом". Наприклад, ентузіасти біодизелю особливо відзначають те, що в цій рідині немає шкідливих з'єднань сірки, тоді як практично будь-яка солярка з нафти неодмінно містить подібні домішки. Екологічний фактор може зіграти важливу роль у долі біопального: різноманітні "зелені" рухи, що ратують за невтручання людини в навколишнє середовище, здатні не тільки сформувати суспільну моду на рослинні замінники нафтопродуктів, але й ефективно лобіювати в структурах влади інтереси зростаючої біопаливної промисловості.

   Наздогнати й перегнати Бразилію

   Піонером біопаливного виробництва вважається Бразилія. Тут спиртове паливо для автомобілів почали використовувати ще в 70 роках минулого століття. Довгий час південноамериканський досвід вважався тропічною екзотикою: мов, раз у цій країні нафти мало, а цукрового очерету повнісінько, те тут сам бог велів на спирт переходити. Зараз у Бразилії біоетанол забезпечує до 40% потреб у паливі, і жодна країна світу поки за рівнем розвитку альтернативної паливної промисловості із цією державою зрівнятися не може.

   Втім, якщо мода на біопаливо збережеться, а ціни на викопні вуглеводні не впадуть, то по бразильському шляху підуть багато хто. Амбіційні плани влади Малайзії озвучив у березні цього року міністр по справах плантацій Чін Фа Куі. Ця країна вже з наступного року має намір повністю відмовитися від дизельного палива, виробленого з нафти. Замість цього автомобілі повинні їздити на біодизелі, що виробляється тут в основному з пальмового масла. Більші держави поки не готові до повної відмови від викопного палива, найчастіше мова йде про поступове впровадження біоерзаців. Євросоюз поки будує обережні плани по переходу на екологічно безпечне біопаливо кожного десятого автомобіля. Правда, за планом цей рубіж повинен бути досягнутий лише до кінця цього десятиліття. Втім, інші країни у своїх прогнозах ще скромніше: австралійський уряд, приміром, очікує, що до того ж 2010 року на Зеленому континенті буде вироблятися 350 млн. літрів біопалива. А це становить менш 1% від обсягу всього австралійського паливного ринку.

   Для американської економіки, натхненої президентом Бушем, біопаливо зараз є новою надією. Зокрема, великі плани будують американські фермери, для яких відкривається новий ринок збуту. Адже одна з основних сільськогосподарських культур США - кукурудза - є ідеальною сировиною для виробництва етилового спирту. Штати вже зараз виробляють майже стільки ж палива на основі біоетанолу, скільки й Бразилія, що вважається світовим лідером у цій сфері, - торік виробництво такого пального в кожній із цих країн перевищило 16 млрд. літрів. Однак обсяг американського паливного ринку набагато більший, і поки на ньому частка біоетанолу не перевищує 2-3%.

   Як сировина для виробництва біопалива підходить майже все, що росте. Ті ж бразильці женуть своє пальне із цукрового очерету, для виготовлення біодизелю придатні чи не всі олійні культури - кукурудза, рапс, льон, соняшник. Японська фірма "Toyo" у травні оголосила, що збирається побудувати на Філіппінах завод з виробництва "біосолярки" з кокосових горіхів, оскільки клімат цієї країни ідеальний для вирощування пальм. Раніше влада Тайваню розповідала про те, що збираються спробувати налагодити виробіток біопального з рису. Цікаво, що вирощування цієї традиційної для Далекого Сходу сільськогосподарської культури на острові вважається не занадто рентабельним - дешевше імпортувати рис із більш бідних країн Південно-Східної Азії. А от "енергетичні" плантації цілком можуть дати новий імпульс тайванському рисівництву.

   Є й куди більш екзотичні ідеї: у Сінгапурі один спритний підприємець почав виробництво дизельного біопального буквально з кухонних відходів. Замість того щоб переробляти на біопаливо якісні жири, Ком Мам Сун виробляє замінник солярки із вже використаного рослинного масла. У ресторанах і кафе після жаркі таке масло звичайно просто зливають у каналізацію. Бізнесмен скуповує ці відходи й на їхній основі випускає цілком якісний біодизель. За його словами, він уже півтора року заправляє цією продукцією власний автомобіль. Зараз його маслозавод виробляє вже півтори тисячі тонн біодизельного палива на місяць.

   Зараз про біопаливо активніше всього говорять у нафтоспоживаючих країнах, де власного видобутку або ні, або він не покриває потреб економіки, - у США, Європі, Південно-Східній Азії, Бразилії. Нафтовидобувні держави куди більш спокійні: люди не схильні думати про ерзац, коли вистачає оригінального продукту. Інше питання, що вуглеводні запаси Землі, якщо вірити експертам, не вічні й можуть закінчитися (або принаймні порядком вичерпатися) уже через кілька десятків років. До цього часу на коні будуть ті, хто, сидячи на протилежному кінці нафтопроводу, вже зараз почали шукати біологічну заміну нафти.

Джерело : Время новостей




Arbalet | 29.06.2006 14:06