Sitemap   Sitemap      ru    ua  
EcoAudit

Экологические исследования в Украине

 



  Навигация  

  Последние новости  

  Поиск  

  База документов  

  Новости навигация  



 Документация 
Начало раздела > Статьи > Экологический аудит

Аналітична інформація щодо напрацювань в сфері екологічного аудиту ряду країн





   Екологічний аудит був започаткований в економічно розвинутих державах ще у 70-і роки минулого століття як засіб захисту інтересів підприємницьких структур і був спрямований на зниження рівня ризику для довкілля і здоров’я людей, а також сприяння регулюванню мір в області охорони навколишнього природного середовища. Як стратегічний напрямок природоохоронної діяльності було вибрано створення і удосконалення методів і засобів захисту довкілля в кінці виробничого циклу, використовуваних на “кінці труби”. Але можливості цього напрямку були швидко використані. На Міжнародній конференції по проблемах охорони довкілля в Женеві у 1978 році був обраний шлях на технічне переоснащення виробництва, де за основу були взяті ресурсозбережливі і маловідходні технології, доволі високозатратних засобів захисту довкілля. Пошуки малозатратних та ефективних технологій та засобів збереження оточуючого середовища призвели до розвитку екологічного менеджменту.
   У 1984 році Національне Агентство по охороні навколишнього природного середовища (ЕРА) США розробило концепцію аудиту для федеральних агентств, започаткувавши директиви екологічної політики, які рекомендували, враховуючи нормативні вимоги, ідентифікувати фактичні і потенційні проблеми охорони довкілля. Більшість федеральних агентств вже у 1987 році мали свої програми екологічного аудиту. Наприклад, Міністерство оборони США і Національне управління по аеронавтиці і дослідженню космічного простору (NASA) проводять екологічні аудити своїх баз і підприємств підрядчиків. Міністерство енергетики США створило в 1985 році управління з екологічного аудиту і законодавству і проводить аудит своїх основних об’єктів. За період розвитку екологічного аудиту в США кількість компаній, які проводять аудит, виросло від декількох десятків в хімічній промисловості і важкому машинобудуванні до тисяч компаній, що відносяться до всіх секторів промисловості, це на теперішній час складає більше 95% від всіх зареєстрованих компаній в країні. В багатьох штатах США введено обов’язкове екологічне аудиювання в разі купівлі-продажу нерухомості, в тому числі земельних ділянок.
   Екологічний аудит, який відіграє важливу роль в регулюванні конфліктів між Національним агентством з охорони навколишнього середовища США і компаніями — порушниками екологічного законодавства, проводиться обов’язково, якщо причиною правопорушення є відсутність екологічної програми на підприємстві або неадекватність її екологічним вимогам. При регулюванні позовів проти тих, хто повторно порушує природоохоронне законодавство, або проти постійних порушників застосовуються обов’язкові програми екологічного аудиту.
   Починаючи з кінця 90-х років минулого століття, комерційні банки більшості промислово розвинутих країн почали використовувати екологічний аудит в цілях попередження ризику неплатежів по позиках своїх позичальників та банкрутства в зв’язку з їх діяльністю в області оточуючого середовища.
   В 1992 році у Великій Британії вводиться національний стандарт BS 7750 — перший Європейський стандарт з екологічного менеджменту, який за своєю характеристикою повністю вписувався у вимоги уже діючого стандарту якості BS 5750, що набагато спростило його введення в життя. Особливістю цього стандарту є те, що він не приписує і не визначає вимоги до природоохоронної діяльності підприємств, але містить корисні рекомендації для утворення ефективної системи екологічного менеджменту для розвитку ініціативного екологічного аудиювання, що відіграє позитивну роль в покращенні екологічних характеристик діяльності організації в цілому. Універсальність цього стандарту дозволила таким країнам Європи, як Фінляндія, Нідерланди, Швеція запровадити його в своїх країнах як державні акти. В той же час такі країни, як Франція, Ірландія, Іспанія розробили і впровадили свої стандарти. Розробила свій стандарт і Канадська асоціація стандартів, який був зареєстрований під символом CSAZ-75-94.
   В березні 1992 року Європейській Союз (ЄС) з цілями створення стимулів використання прийомів екологічного аудиювання для оцінки діяльності підприємств розробив “Вимоги до екоаудиювання”. Ці вимоги декларували не тільки перевірку виконання вимог природоохоронного законодавства, але і задачі власної політики підприємства. В 1993 році були повністю узгоджені і опубліковані Вимоги до утворення схеми екологічного менеджменту та аудиюванню (EMAS) для промислових підприємств. Мета розробки EMAS була в оцінці та поліпшенні екологічних характеристик діяльності промислових підприємств, в утворенні умов для надавання населенню екологічної інформації, сприянні поліпшенню характеристик навколишнього середовища, пов'язаного з промисловою діяльністю, за рахунок залучення компаній в процес активного управління оточуючим середовищем. Ці правила передбачають зниження впливу на навколишнє середовище до рівня, який відповідає застосуванню економічно обумовлених та кращих із доступних технологій. При цьому вказана схема не повинна суперечити існуючим законам ЄС або технічним стандартам, які відносяться до управління навколишнім природним середовищем і наносити шкоду діяльності інших компаній.
   В 1995 році підприємства Європи почали проходити сертифікацію по вимогам EMAS. Основними особливостями екологічного менеджменту по системі EMAS від попередніх стандартів було те, що:
  • підставою для проведення екологічного аудиту ЄС є частка діючого в європейській спільноті законодавства, а не приватно-правове узгодження;
  • у відповідних постановах про проведення екологічного аудиту в ЄС існують вимоги про офіційну заяву з інформуванням громадськості;
  • в екологічному аудиті ЄС діють вимоги до безперервної модернізації виробництва, до покращення умов виробництва з метою підвищення внеску підприємства в охорону довкілля, до приватної практики екологічного менеджменту чого в інших стандартах не передбачається;
  • деякі інші.

   У 1999-2001 роках фахівцями з Швеції, Данії, Великої Британії, Франції виконали разом з колегами з країн Східної Європи, Росії, України та Бєларусі проект “EMAS Eastwards” (Системи екологічного менеджменту і аудиту в країнах Східної Європи та СНД). Основна мета проекту полягала в аналізі набутого досвіду в області екологічного менеджменту і створення необхідних умов для розвитку співробітництва представників різних країн, які працюють в цьому напрямку.
   В процесі роботи над проектом “EMAS Eastwards” був виконаний аналітичний огляд інформаційних матеріалів, літературних джерел та звітів, присвячених умовам і проблемам впровадження екологічного менеджменту, особливостям систем, які були розроблені на основі міжнародних стандартів серії ISO 14000 і схеми EMAS (Environmental Management and Auditing Scheme), прийнятої в Європейському Союзі. Був також оцінений досвід роботи тих організацій, які впровадили системи екологічного менеджменту, а також перспективи розвитку такої діяльності в Східній Європі та в СНД.
   У 1992 році на Уругвайському раунді переговорів в рамках Генерального узгодження по тарифах та торгівлі (ГАТТ) і Конференції ООН по навколишньому середовищу та розвитку в Ріо-де-Жанейро було ухвалено рішення про розробку міжнародних стандартів в області екологічно орієнтованого управління. На основі цього рішення у 1993 році Міжнародна організація по стандартизації, яка започаткована ще у 1946 році, утворила Технічний комітет “Екологічне управління” (ISO/TC 207), який приступив до розробки Міжнародних стандартів по екологічному менеджменту (стандарт ISO 14000) з урахуванням між народних стандартів якості продукції (ISO 9000), які себе уже зарекомендували з кращої сторони. Поява ISO 14000 в серії міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту на підприємствах та виробничих компаніях, по признанню вчених, це найбільш значна міжнародна природоохоронна ініціатива.
   Характерною особливістю цих стандартів є те, що вони зорієнтовані не на кількісні параметри (об’єми викидів, концентрації речовин і т.і.) і не на технології (вимоги використовувати чи не використовувати певні технології, вимоги використовувати “найліпшу доступну технологію”, а те, що в організаціях запроваджувались і додержувались певних процедур, були підготовлені певні документи, назначені відповідальні за певні області екологічно значимої діяльності. Передбачалось, що система стандартів ISO 14000 буде забезпечувати зменшення несприятливого впливу на навколишнє природне середовище на трьох рівнях:
   Організаційному — через поліпшення екологічної “поведінки” корпорації;
   Національному — через створення суттєвого доповнення до національної нормативної бази і компоненти державної екологічної політики;
   Міжнародному — через поліпшення умов міжнародної торгівлі.
   Офіційно стандарти ISO 14000 є добровільними. Вони не замінюють законодавчих вимог, а забезпечують систему понять того, яким чином компанії впливають на довкілля і як вони виконують вимоги природоохоронного законодавства. Не дивлячись на добровільність запровадження цих стандартів, скоріше за все, підприємства захочуть отримати сертифікацію по ISO 14000 в першу чергу тому, що така сертифікація буде являтися одною з обов'язкових умов маркетингу продукції на міжнародних ринках.
   Треба відмітити, що світова спільнота ухвально віднеслась до виходу стандартів ISO 14000. Наприклад, в таких країнах, як Германія, Велика Британія, Швеція, Тайвань, США, Японія більш як 500 підприємств пройшли сертифікацію по вимогам стандарту ISO 14001 – Системи управління навколишнім природним середовищем, склад та опис елементів і настанов щодо їх застосування. В Германії цей стандарт був адаптований в законодавчу базу країни і, починаючи з 1996 року стандарт DIN EN ISO 14001 став діючою німецькою нормою.
   В Україні, Росії і більшості країн СНД стандарти ISO серії 14000, які стосуються настанов щодо здійснення екологічного аудиту (ISO 14010, 14011, 14012, 14031), теж були адаптовані в чинне законодавство і в 1996-97 роках вступили в дію як Державні стандарти.
   В Росії екологічний аудит став виконуватися ще з 1994 року. Спочатку процедури екологічного аудиту були пов'язані з діяльністю іноземних інвесторів. Найбільш частіше проводились екологічні аудити в таких випадках:
  • при прямих іноземних інвестиціях (таких як, наприклад, створення та придбання підприємств, організація спільних виробництв та ін.);
  • кредитування російських підприємств міжнародними фінансовими інститутами (кредит та займи ЄБРР, Світового банку тощо).

   Як правило, замовниками екологічного аудиту були іноземні фірми чи організації. Виконавцями екологічного аудиту теж були переважно західні чи спільні консалтингові фірми.
   Цілеспрямована робота по введенню екологічного аудита в Російській Федерації почала проводитись Держкомекологією Росії з 1996 року після постанов уряду Росії про закріплення за Держкомекологією та її територіальними комітетами права на проведення ліцензування видів діяльності в області охорони навколишнього природного середовища, в яку входить і екологічний аудит. Згідно затвердженої Держкомекологією програми проводилось професійне навчання екологічних аудиторів, яке вимагало і практичний тренінг (стажування). В той же час в деяких суб'єктах Російської Федерації, згідно прийнятим вимогам регіональних законодавств і іншим нормативно-правовим актам, була регламентована діяльність по екологічному аудиту, а прийняті державні стандарти ДСТ Р ISO склали реальну основу для розвитку екологічного аудиту в державі. І все ж на теперішній час Федеральний Закон “Про екологічний аудит”, як і розробка нормативно-правових актів для його застосування, знаходяться на стадії узгодження з суб'єктами Російської Федерації, що не може не позначитися як на поширенні його застосування в правовому полі, так і на такому виді підприємницької діяльності, як Проведення екологічного аудиту.
   У 2002 році Міжнародна організація стандартизації (ISO) підготовила і випустила в дію стандарт ISO 19011 “Керівництво по аудиту систем управління якістю і/або систем управління навколишнім середовищем”. Започаткування цього стандарту це наступний крок в удосконаленні керівних документів по управлінню програмами аудитів, проведенню внутрішніх або зовнішніх аудитів систем якості і/або систем управління навколишнім середовищем. Після вводу в дію цей стандарт відміняє дію і заміняє наступні стандарти в системі управління навколишнього середовища: ISO 14010:1996, ISO 14011:1996, ISO 14012:1996.
   В Україні Державний стандарт ISO 19011 був адаптований до діючого законодавства і вступив в дію наприкінці 2004 р.



© 2008 Портал «Экоаудит» ecoaudit.com.ua




Дата: Четверг, 30 Март 2006
Прочитана: 4434 раза

Распечатать Распечатать    Переслать Переслать    В избранное В избранное

Другие публикации
  • Внедрение экологического аудита как механизм улучшения экологического состояния природной среды
    Вернуться назад


  •   Актуальная статья  

      Nota Bene  

      Полка эколога  

      Ваше мнение  

      Посетители