Sitemap   Sitemap      ua    ru  
EcoAudit

Экологические исследования в Украине

 



  Навигация  

  Последние новости  

  Поиск  

  База документов  

  Новости навигация  

  Sponsors  



 Документация 
Начало раздела >

До середини століття риба стане рідкісним делікатесом


2048 рік: катастрофічне скорочення рибних ресурсів перетворює морепродукти в гастрономічний міф. Звучить страшнувато, чи не так? Але, це реальний прогноз того, на що може обернутися надмірна експлуатація рибних популяцій, яка спостерігається в останні десятиліття. Ситуацію поки ще може значно поліпшити завдяки якнайшвидшому введенню роздільних квот вилову для промислових господарств і приватних рибалок.

Подарунок Посейдона

В 2006 році журнал Science опублікував прогноз, у якому була напророчена повна деградація промислового рибальства до 2048 року. Деградацією рибальства в глобальному або локальному масштабі вважається рівень вилову, що не перевищує 10% від максимального, який був зафіксований до 2003 року. Цей прогноз базується на тих тенденціях зниження врожайності популяцій промислових риб, які спостерігаються в останні 40-50 років. Звичайно, висловлювалися й сумніви в такому песимістичному сценарії розвитку подій: оптимісти вважали, що в областях з високою розмаїтістю природа зможе згладити втрати від інтенсивної експлуатації. Але навіть і такі оптимісти погоджуються, що це не скасовує, а лише відкладає загальний колапс промислової експлуатації рибних ресурсів.

Однак розрахунки говорять про те, що поки є можливість серйозно поліпшити загальну ситуацію, зупинити деградацію популяцій промислової риби. Це потребує жорсткого контролю за експлуатацією ресурсів і зміни політики в цій області промисловості. Контроль за технікою лову й обсягами вилову — це дуже важке завдання, тому що рибальство є надзвичайно вигідним вкладенням капіталу. По розрахунках, зроблених вченими в 2007 році, потенційний світовий прибуток від рибальства може скласти 1 трильйон доларів. У зв'язку із цим вилов постійно перевищує припустимий. Перелов в популяції приводить до відсутності стабільної динаміки, нестійкому поповненню, неможливості скільки-небудь надійних прогнозів вилову.

Вчені з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі (США) задалися питанням: чому, при всій очевидності сумних реалій, рибалки все-таки перевищують припустимі межі вилову? Адже існують жорсткі квоти, правила, штрафні санкції за порушення цих правил... Відповідь, на їхню думку, у відсутності скоординованої системи стимулів для промислового й приватного рибальства. Для промислового флоту стимули одні, а для рибалок-індивідуалів — інші. Промислове рибальство орієнтується на максимальний прибуток, маючи фіксовані квоти вилову. Квота розраховується виходячи з максимального прибутку при збереженні стійкості популяції. Для рибалок, для яких не виділені спеціальні частки від цієї квоти, стимулом становиться бажання «випередити» промисловців, піймати більше за них, тобто набуває чинності свого роду змагальна стимуляція.

В інших випадках стимуляцією може служити як додатковий прибуток, так й їжа. Наприклад, у Росії на Білому морі для сільських жителів, чий добробут дуже скромний, риба є суттєвим джерелом їжі. Сільські рибалки самовільно ловлять сьомгу й горбушу, на які визначені державні квоти. Браконьєрський вилов, по оцінках експертів, може в півтора рази перевищувати централізовано регульований вилов для цих видів. Те ж саме відноситься до оселедця й наваги — промислових видів Біломор’я . Тому для біломорських популяцій немає надійних оцінок чисельності популяцій, а розміри уловів неухильно знижуються. Ще гірше справи в традиційно рибному регіоні — на Далекому Сході. Там приватний вилов щонайменше подвоює дозволені обсяги видобутку. Контролювати браконьєрський лов у цих місцях поки не вдається.

У глобальному масштабі відсутність гарантованої частини загальної квоти змушує приватників збільшувати вилов на свою користь. В результаті улови постійно трохи більше, ніж дозволені по квотах. Наслідком цього є неухильне зменшення запасів, і виснаження промислових популяцій риби.

Щоб вийти із цього положення, у багатьох країнах пропонувалося встановити фіксовану частину квоти для рибалок, а в багатьох господарствах, така практика була реалізована. Введенню цих заходів заважає ідея про те, що рибалок-індивідуалів можна зацікавити дотримуватися норм вилову собі в збиток, якщо в них будуть внески в промислове рибальство й, відповідно, якийсь прибуток від цих внесків. Теоретично раціональне рибальство буде давати стабільний і зростаючий дохід; приватники, розуміючи причини стабільності прибутку, постараються не виловлювати більше, ніж дозволяється. Але, якщо цей ланцюжок міркувань і спрацює, то дуже нескоро, а заходи потрібно приймати швидко й на рівні державного регулювання, без огляду на малоймовірний сценарій економічної зацікавленості приватників.

Каліфорнійські вчені довели, що звичайне виділення квот приватникам може істотно поліпшити ситуацію. Для доказу була створена гігантська база даних по рибальських господарствах й організаціях, що включала дані про улови по усьому світу, починаючи з 1950-х років. У цілому в базі даних налічується 11135 таких записів, і там зазначено, у яких господарствах діяли роздільні квоти для рибалок і флоту. Найшлося всього 121 господарство, у якому до 2003 року враховувалися розділені квоти. Зіставивши графіки по господарствах з роздільними й нероздільними квотами, вчені переконалися в дієвості застосування розділених квот.

Улови, риболови, квоти, шпроти

Сірою лінією показана частка господарств, що деградували, у яких улови зменшилися до 10% і нижче від максимально зафіксованого вилову. У цих господарствах не практикувалися розділені квоти для промисловості й приватних господарств. На лівому графіку червона лінія показує частку господарств, що деградували, у яких реалізовувалися розділені квоти; синя лінія — число господарств із розділеними квотами. На правому графіку червона лінія показує результати уявного експерименту: що було б, якщо всі господарства застосовували з 1970 року розділені квоти. Рис. з обговорюваної статті в Science


Із графіків добре видно, що катастрофічне зниження уловів у господарствах з розділеними квотами було менш виражене протягом усього періоду спостережень. А починаючи з 80-х років минулого століття їхня деградація взагалі зупинилася. Саме з 80-х років число таких господарств почало стрімко зростати. При цьому загальна тенденція деградації інших господарств залишилася колишньою. На основі отриманих тенденцій вчені прикинули, як склалася б доля господарств, якби в 1970 році всі господарства стали практикувати розділені квоти. На графіку праворуч показана ця уявлена, але тому не менш бажана лінія: вона демонструє стабілізацію популяцій і стійкі тенденції в рибальській промисловості.

Свою статтю автори закінчують настійною рекомендацією якнайшвидшим чином досліджувати економічний й екологічний ефект впровадження роздільних квот, тому що цей простий захід може скасувати сумні прогнози колапсу рибних запасів.



Источник: Christopher Costello, Steven D. Gaines, John Lynham. Can Catch Shares Prevent Fisheries Collapse? // Science. 19 September 2008. V. 321. P 1678–1681. DOI: 10.1126/science.1159478.

Олена Наймарк, Елементи





© 2008 Портал «Екоаудит» ecoaudit.com.ua




Дата: Вторник, 30 Сентябрь 2008
Прочитана: 1883 раза

Распечатать Распечатать    Переслать Переслать    В избранное В избранное

Вернуться назад


  Актуальная статья  

  Nota Bene  

  Полка эколога  

  Ваше мнение  

  Посетители