Всі кінці у воду, або ще один спосіб утилізації парникових газів
Базальтові утворення на дні океану можуть стати прекрасним сховищем для парникових газів, стверджують дослідники Колумбійського Університету під керівництвом географа Девіда Голдберга.
Проблема видалення з атмосфери зайвих обсягів парникових газів останнім часом активно обговорюється в наукових колах. Пропонуються способи зберігання секвестрируємого CO у газових свердловинах і порожнечах. Проте, ці вмістилища можуть виявитися ненадійними й привести до додаткових екологічних проблем, наприклад до витоку газу і потрапляння його в річки.
Кардинально вирішити цю проблему Девід Голдберг пропонує шляхом нагнітання вуглекислого газу в рідкому стані під товщу осадових порід океанського дна. Під водою газ буде вступати в незворотню реакцію з базальтовими породами, утворюючи карбонати. Вже навіть обрана підходяща ділянка на литосферній плиті Жуан-де-Фука.
Ця територія площею 70 тисяч квадратних кілометрів складається з пористих вулканічних порід, покритих 200 метровим шаром мулу. Аналіз геохімічних і сейсмічних даних показав, що тут можна поховати близько 250 мільярдів тонн парникових газів.
Такі обсяги поховання, будучи реалізовані на практиці, могли б повністю вирішити проблему глобального потепління, хоча це й здається на перший погляд вкрай фантастичним проектом.