Негативний вплив потепління на півночі Європи на прикладі популяції мухоловки-пеструхи
Вивчаючи причини скорочення чисельності мухоловки-пеструхи - поширеного в Європі виду дрібних горобиних птахів, - голландські дослідники виявили, що вся справа в потеплінні клімату й пов'язаних з ним зрушеннях на більше ранні строки ряду фенологічних показників. Зокрема, раніше стали розпускатися бруньки на деревах і розвиватися гусениці, що харчуються деревним листям. Однак мухоловки-пеструхи, що проводять зиму в Африці, прилітають приблизно в ті ж дати, що й колись. Вони скоріше відкладають яйця, але, коли приходить час вигодовувати пташенят, виявляється, що пік чисельності гусениць вже пройшов і корму для пташенят не вистачає |
 Середня температура на Землі за минуле сторіччя збільшилася приблизно на 0,6°C, причому найбільш серйозні зміни відбувалися за останні 20-30 років. У Європі й у Північній Америці потепління відбилося на фенології: строки розпускання листів і цвітіння рослин поступово зміщалися на більш ранній час - у середньому на 1,4-3,1 дня за кожне десятиліття (див. оглядову статтю в Nature за 2002 рік Ecological responses to recent climate change). У принципі, якщо зміни природних процесів відбуваються більш-менш синхронно, зсув їх на більш ранні дати може й не приводити до порушень сформованих екологічних зв'язків. Але якщо синхронність порушується, деякі організми можуть зіштовхнутися із серйозними проблемами.
Мухоловка-пеструха Ficedula hypoleuca, невеликий (менше горобця) птах, звичайний для середньої смуги, саме й стала жертвою десинхронізації природних процесів, викликаної потеплінням клімату. Дослідникам з Нідерландського інституту екології в Хетерені й Групи екології тварин при Університеті в Гронінгені (Нідерланди) вдалося показати, що спостережуване в Голландії істотне зниження чисельності цього виду - результат дефіциту їжі, з яким зіштовхуються пташенята, яких вигодовують батьки.
Дефіцит корму (а це головним чином гусениці) виникає через те, що зміщується на більш ранні строки розпускання бруньок на деревах і розвиток личинок комах, що харчуються листям. Якби мухоловки на зиму нікуди не летіли, а мешкали в місцях майбутнього гніздування, то вони, можливо, і підбудувалися б під умови, що змінилися. Принаймні, з великою синицею, яка нікуди на зиму не летить, так всі й відбулося.
Але справа в тому, що мухоловки-пеструхи роблять дуже далекі перельоти й зиму проводять в Африці — у сухих лісах західної частини континенту, приблизно на 10°п.ш. Відповідно, про те, що на півночі Європи весна стала наступати раніше, вони, будучи в Африці, не знають, і строки їхнього прильоту в місця гніздування залишаються приблизно тими ж. Правда, прилетівши, вони швидше, ніж раніше, займають підходящі місця для створення гнізд (у Голландії практично все мухоловки-пеструхи гніздяться в розвішані в лісах дуплянках) і відкладають яйця, але цієї компенсації виявляється недостатньо, щоб «наздогнати» пік чисельності гусениць - основної їжі для пташенят, що вилупилися.
Чим раніше в той або інший конкретний рік спостерігається максимум чисельності гусениць (а цей час варіює рік у рік залежно від температури й стану рослинності), тим гостріше відчувається недостача їжі для пташенят, тим більше їх гине й тем сильніше знижується чисельність популяції.
Дослідники вважають, що й інші мігруючі на велику відстань види птахів швидше за все зазнають труднощів у синхронізації свого життєвого циклу з фенологією, що змінилася. Але, помітимо від себе, не виключено, що в популяції виникнуть генотипи, схильні прилітати раніше. Якщо дана ознака буде мати селективну перевагу, вона закріпиться в популяції. Втім, якщо в деякі роки весна буде запізнілою, ті особі, що рано прилетіли, можуть просто загинути, не залишивши ніякого потомства.
Джерело: Christiaan Both, Sandra Bouwhuis, C. M. Lessells, Marcel E. Visser. Climate change and population declines in a long-distance migratory bird // Nature. 2006. V. 441. P. 81-83.
|
ua
ru
