 Геофізики вже не перший раз зіштовхуються із сейсмічними явищами, які пов'язані з льодом. Біля ста років відомі так звані кріосейсми (cryoseism) - тремтіння ґрунту, викликане розтріскуванням мерзлого ґрунту при таненні льоду. Інше явище, що одержало назву icequake, пов'язане з утворенням тріщин у товщі льоду. У порівнянні з тектонічними землетрусами ці явища дуже слабкі й реєструються тільки в безпосередній близькості від епіцентру.
Однак зрідка у великих льодовикових щитах трапляються набагато могутніші процеси. Ще зовсім недавно на них майже не звертали уваги, ототожнюючи із звичайними тектонічними землетрусами. Усього три роки тому сейсмолог Геран Екстрем (Goran Ekstrom) з Гарвардського університету (США) виявив клас незвичайних сейсмічних явищ, які вдалося зв'язати з льодовиками. Деякі з таких льодовикових землетрусів можуть бути досить сильними. Наприклад, зрушення на 10 м шару льоду стометрової товщини площею 50 км.кв викликає сейсмічний поштовх магнітудою близько 5 балів.
Співробітники групи Ектрема проаналізували сейсмічні записи, починаючи з 1993 року, і виявили 136 таких поштовхів з магнітудою від 4,6 до 5,1 з епіцентрами в долинах, по яких стікають у море гренландські льодовики. Також було відзначено кілька подібних явищ на льодовиках Антарктиди й Аляски. До уваги приймалися тільки випадки, що ототожнюють упевнено з рухами льоду.
Коли всі дані були оброблені, з'ясувалося, що число льодовикових землетрусів різко виросло за останні три роки. У статті, опублікованої в журналі Science, відзначається, що в період з 1993 по 2002 рік щорічно відбувалося не більше 15 таких подій. Однак в 2003 році їх було 20, в 2004 - 24, а за перші 10 місяців 2005 року відзначено 32 льодовикові землетруси, причому приріст забезпечений саме за рахунок Гренландії.
Екстрем пояснює це особливою чутливістю гренландських льодовиків до підвищення температури повітря й води. Антарктичні льодовики існують при набагато більш низьких температурах, і потепління клімату поки не робить на них такого істотного впливу. У той же час у Гренландії льоди, що спускаються до моря, перебувають на грані танення. При цьому треба враховувати, що процес танення льодовика істотно відрізняється від танення окремого шматка льоду. Вода, що утвориться на поверхні, не стікає убік, а просочується по тріщинах до дна льодовика. У результаті весь льодовик як би вспливає, а його рух прискорюється. Через неоднорідність руху крижаного масиву в ньому ростуть напруги, які приводять до утворення великих тріщин, а це, у свою чергу, може викликати різкі рухи великих обсягів льоду, що фіксується як сейсмічні поштовхи.
Реалістичність цих пояснень підтверджується останніми даними NASA, які фіксують швидке зменшення товщини ряду гренландських льодовиків. Так наприклад, льодовик Якобсхавн (Jakobshavn) втратив з 1997 року 15 м товщини, льодовик Хелхейм (Helheim) - 25 м, а льодовик Кангерлусуак (Kangerdlugssuaq) став тонше на 40 м.
На думку Яна Жухіна (Ian Joughin) з Полярного дослідницького центра при університеті штату Вашингтон у Сіетлі, підвищення температури на 2-3 градуса приведе до розпаду на частині гренландського льодовикового щита. При цьому треба враховувати, що так зване глобальне потепління клімату неоднаково проявляється в різних районах земної кулі. Зокрема, в Арктиці воно виражено значно сильніше, ніж у помірних і низьких широтах.
Ще одне важливе свідчення приводить кліматолог Джонатан Оверпек (Jonathan Overpeck) з Арізонського університету. Спираючись на палеонтологічні дані, його група визначила, що 129 тисяч років тому, у розпал минулого межльодовикового періоду, рівень моря був на 4-6 м вище сучасного, і частина води, мабуть, надійшла в океан у результаті танення антарктичних льодів. При цьому в Арктиці було в середньому на 2-2,5 градуса тепліше, ніж зараз. Деякі кліматичні моделі пророкують, що саме такі умови утворяться на Землі до кінця XXI століття.
|
ua
ru
