Унікальна за своїми природними і лікувальними властивостями акваторія Скадовського району вже десятки років потерпає від екологічного забруднення. Причина цьому – злив меліораційних вод з рисових полів у Джарилгацьку затоку.
Супутниковий знімок Джарилгацької затоки (с) Google Earth
Неефективне зрошення в Херсонській області вже давно стало головною екологічною проблемою регіону. Воно викликає підтоплення численних сіл Херсонщини, деградацію ґрунтів, забруднення морського узбережжя та вимирання степової фауни. Склалась ситуація, коли аграрна область, без важкого промислового виробництва, є однією з найбільш забруднених. А ведення неефективної і екстенсивної діяльності в сільському господарстві не приносить достатніх коштів до обласного бюджету навіть на відшкодування екологічних втрат.
В Скадовському, Голопристанському і Каланчакському районах, які займають причорноморське узбережжя Херсонщини, вже десятки років ведеться вирощування рису. Технологія виробництва надзвичайно застаріла. По зрошувальних каналах води з рисових полів стікають прямо в акваторію. Разом з ними у море потрапляють пестициди та інші шкідливі речовини. При цьому, за розрахунками НАН України, від рекреаційної та оздоровчо-лікувальної галузі Скадовський район може отримувати в 40 разів більше прибутку ніж від екстенсивного рисосіяння. В той же час вже нефункціонуючі очисні підприємства Скадовська також періодично скидають відходи в море.
Проблема посилюється тим, що вода в Джарилгацькій затоці майже не оновлюється, і прісні стоки з пестицидами надовго затримується в акваторії. Це зумовлено специфічним розташуванням острова Джарилгач, який закриває північне узбережжя затоки від виходу до відкритого моря.
Додаткове навантаження створює і міський порт, через який здійснюються вантажні перевезення. В 90-х роках там було відкрито паромну переправу до Туреччини. Тому в мілководну Джарилгацьку затоку регулярно входять кораблі з великою водотонажністю, які піднімають з дна затоки великі прошарки мулу із пестицидами.
Слід зазначити, що проблема забруднення узбережжя водами з рисових полів не нова для Скадовську. Починаючи з 1987 року місцеві екологічні ініціативи піднімали питання про припинення рисосіяння в прибережній смузі. І це дало результати – колгоспи "Комсомольське", "Молодіжне" і "Україна" відмовились від рисосіяння, і більшість із 58 каналів припинили скидати свої води в море.
Але повністю забруднення не припинилося. На запит Скадовської екологічної організації "Джарилгач" Національна академія наук зробила проби води, і 89-90% цих проб виявили підвищене забруднення. На сьогодні викиди продовжують два господарства – "Інститут рисосіяння" та "Зоря Комунізму". Причому їх виробнича діяльність залишається найбільш небезпечною, оскільки поля цих господарств знаходяться за 300-500 метрів від узбережжя.
Скадовчани розповідають, що навіть у 70-х роках Джарилгацька затока була наповнена морською фауною. Краби просто бігали по узбережжю, водилось багато креветки і бичка. В затоку навіть запливали дельфіни. Однак цього вже давно немає. Мешканці міста вже не сподіваються на відновлення первинної екосистеми, але сьогодні головним завданням є зберегти хоча б величезний рекреаційний потенціал району.
Тому екологи пропонують декілька нагальних заходів для вирішення проблеми:
припинення рисосіяння в Скадовському районі;
реконструкція очисних підприємств міста;
перекваліфікація міського порту з вантажних на пасажирські перевезення;
створення на території Скадовського, Голопристанського та Каланчакського районів Національного дитячого курорту;
вилучення території острова Джарилгач з-під юрисдикції Держлісгоспу і включення його до заповідного фонду.
