Ecoaudit.com.ua - Сайт экологических исследований и аудита - Документацияhttps://ecoaudit.com.ua/index.php?go=Pages&in=view&id=88 |
Распечатать |
Балійська конференція: перспективи міжнародного кліматичного процесу
У першій половині грудню 2007 року на індонезійському острові Балі пройшла чергова конференція сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК ООН). Від Балійської конференції в першу чергу чекали рішення питань, що визначають майбутнє кліматичного процесу.
Центр конференцій у Нуса Дуа (Балі) - головна переговірна площадка (с) фото Дмитра Замолодчикова
Ключовими тут стали два пункти порядку денного: 1) про довгострокові заходи співробітництва з рішення проблем, пов'язаних із зміною клімату й 2) про майбутні зобов'язання розвинених країн у рамках Кіотського протоколу. Всупереч комфортній обстановці популярного тропічного курорту, переговірний процес по цих проблемних питаннях був складним. Для узгодження рішень знадобилися нічні наради міністрів і глав делегацій, додатковий день роботи конференції й повторний візит генерального секретаря ООН Бан Гі-Муна, що призвав сторони до досягнення компромісу. Компроміс був знайдений, погоджені рішення були прийняті, однак майбутнє кліматичного процесу залишається не цілком очевидним. Глибинні причини цієї невизначеності пов'язані як з історією міжнародних взаємовідносин по стабілізації клімату (зокрема, прийняттям Кіотського протоколу й відмовою США від його ратифікації) так й із змінами в глобальній структурі антропогенних викидів парникових газів.
Важливим фактором світового кліматичного процесу стала відмова США від ратифікації Кіотського протоколу. По-перше, ця країна на першому місці по викидах парникових газів, по-друге, емісії в США продовжують зростати (мал.1). До 2005 року вони збільшилися на 20% у порівнянні з 1990 роком. Якби США не вийшли із Протоколу, вони були б найбільшим донором коштів для його фінансових механізмів. Повноцінна участь США в майбутньому режимі зобов'язань дуже важлива як для забезпечення стабілізації глобальних викидів, так і для фінансування світового кліматичного процесу.
Мал.1. Динаміка антропогенних емісій парникових газів (без землекористування й лісового господарства) в 6 країнах за їх найбільшим сучасним рівнем викидів. По даним Carbon Dіoxіde Іnformatіon Analysіs Center і Секретаріату РКЗК ООН
Очікувалося, що великим донором коштів стане Європейський союз. Однак великого "дефіциту" квот у Європі не спостерігається, сукупні викиди країн Євросоюзу до 2005 року зросли лише на 3,7% у порівнянні з 1990 роком. З одного боку, тут позначилася економічна трансформація країн Східної Європи, що ввійшли в Європейський союз (Польща, Чехія, Литва та ін.), яка викликала, як й у випадку з Росією, істотне зниження викидів. З іншого боку, свій внесок зробила активна внутрішня політика Євросоюзу. Діяльність по скороченню емісій сприяє підвищенню енергоефективності та економії енергоресурсів, що відповідає стратегічним цілям Євросоюзу по забезпеченню енергетичної безпеки. В 2007 році Європейський союз прийняв рішення про однобічне скорочення викидів до 2020 року на 20% у порівнянні з 1990 роком і сміливо говорить про готовність довести скорочення до 30%, якщо інші розвинені країни приймуть аналогічні зобов'язання в майбутній кліматичній угоді.
Стратегічною метою Кіотського протоколу є сумарне скороченні викидів країн Додатку І на 5% до 2012 року в порівнянні з рівнем 1990 року. До 2005 року сукупні емісії розвинених країн, які є нині учасниками Кіотського протоколу (тобто без США), знизилися на 9% (мал.2). Інакше кажучи, Кіотський протокол виявився перевиконаний до його початку. Оскільки країни Додатка І у сукупності справляються зі своїми зобов'язаннями, то розмір коштів, доступних для фінансових механізмів Кіотського протоколу, не дуже вражає. Таким чином, пропозиція на ринку вуглецевих квот нині перевищує попит. Ця ситуація всерйоз стурбувала країни, що розвиваються, які розраховували на одержання помітних фінансових надходжень у рамках механізму чистого розвитку.
Мал.2. Зміна структури глобальних антропогенних емісій парникових газів (без врахування землекористування й лісового господарства). По даним Carbon Dіoxіde Іnformatіon Analysіs Center
Необхідно врахувати ще один фактор. За час, що пройшов після прийняття Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, сформувалася група країн зі швидко зростаючою економікою, до яких відносяться Китай, Індія, Бразилія та ряд інших. Швидке зростання економіки прямо пов'язане із збільшенням емісій парникових газів. Так, у Китаю обсяги викидів з 1990-го по 2004 рік зросли на 110%, причому по загальному обсязі зростання викидів ця країна більш ніж у два рази перевершила США (мал.1). Емісії парникових газів Китаєм нині в 3 рази перевищують викиди Росії. Схожа ситуація має місце в Індії (97% зростання емісій), Бразилії (58%) і інших країнах з економікою, що швидко розвивається.
На Балійських переговорах США, Канада та ряд інших країн пропонували тверді формулювання із приводу дій або зобов'язань країн, що розвиваються. Останні, у свою чергу, акцентували увагу на зобов'язаннях розвинених країн. У цьому вони знайшли підтримку Євросоюзу, який, посилаючись на 4-у Оцінюючу доповідь МГЕЗК, запропонував включити положення про необхідність скорочення викидів розвиненими країнами на 25-40% до 2020 року. Нічні консультації міністрів, що тривали після планованого часу закінчення Конференції, так і не закінчилися успіхом. На розгляд відновленого наступним ранком пленарного засідання президент Конференції сторін, міністр природних ресурсів Індонезії Р. Вітолар представив компромісний варіант тексту. Цей варіант одержав позитивну оцінку розвинених країн. Однак Індія, за підтримкою інших країн, запропонувала внести зміни у формулювання, які стосується дій країн, що розвиваються. Після виступу Бан Гі-Муна Євросоюз і деякі інші розвинені країни підтримали формулювання Індії, опонентом якого залишилися лише США. Пішла напружена дискусія, яка дійшла до закликів в бік США "відійти убік і не заважати процесу, який ви не здатні очолити". У підсумку США оголосили про своє бажання "рухатися вперед" і готовності до компромісу. Тим самим був погоджений текст рішення Конференції сторін за планом довгострокових дій, що одержав назву "Балійська дорожня мапа".
Балійською дорожньою мапою підтверджується необхідність серйозного скорочення глобальних емісій та ініціюється "всеосяжний процес" для забезпечення повного й ефективного виконання РКЗК ООН. Із цією метою засновується Спеціальна робоча група (СРГ) по довгострокових мірах співробітництва, що повинна завершити свою роботу в 2009 році. Формат майбутньої угоди повинен бути остаточно встановлений на 15-й Конференції сторін, що пройде наприкінці 2009 року в Копенгагені. При здійсненні процесу ставиться завдання посилення національних і міжнародних дій з пом'якшення, а також заходів по адаптації, передачі технологій і наданню фінансових ресурсів. Рішення містить детальний перелік пунктів, розглянутих у рамках кожного з напрямків. Зокрема, дії з пом'якшення включають зобов'язання всіх розвинених країн, встановлені з урахуванням їхніх національних обставин. Ніяких конкретних цифр або параметрів зобов'язань не приводиться. Стосовно країн, що розвиваються, говориться про національні дії, здійснювані при фінансовій і технологічній підтримці.
У цих положеннях проглядаються контури майбутньої кліматичної угоди. Всі розвинені країни, у тому числі США, готові прийняти кількісні зобов'язання по скороченню викидів парникових газів. Формат й обсяг цих зобов'язань встановлюються самими країнами й можуть розрізнятися. Швидше за все, нова угода буде характеризуватися менш строгим правовим режимом у порівнянні з Кіотським протоколом. Країни, що розвиваються погодилися здійснювати дії по скороченню викидів, але лише за підтримкою розвинених країн. У цьому зв'язку відзначимо цікаву особливість Балійської дорожньої мапи. Звичайно кліматичні документи оперують термінами "країни Додатку І" та "країни, що не входять у Додаток І". У дорожній карті говориться лише про "розвинені" та "країни, що розвиваються". Тут проглядає можливість подолання обмежень, пов'язаних із чітким розподілом Додатку І до РКЗК ООН, при визначенні внеску різних країн у майбутню кліматичну угоду з обліком їх реального економічного потенціалу.
Лише після прийняття дорожньої мапи було погоджене рішення по другому проблемному питанню. Діюча вже два роки СРГ по майбутніх зобов'язаннях країн Додатку І у рамках Кіотського протоколу погодилася представити рівні скорочень викидів на Конференції сторін у Копенгагені, що є визначальним для майбутнього всього кліматичного процесу. Рішення СРГ цитує висновок 4-ої Оцінюючої доповіді МГЕЗК про те, що стабілізація вмісту парникових газів в атмосфері вимагає скорочення країнами Додатку І своїх емісій на 25-40% до 2020 року. Росія, Канада і Японія заперечували проти цього формулювання, але після складних дискусій були змушені з ним погодитися.
Всього на Балійській конференції було прийнято близько 30 рішень по різних питаннях здійснення Конвенції і Кіотського протоколу. Деякі з них приймалися в результаті компромісу після інтенсивних дискусій (наприклад, по скороченню емісій від зникнення лісів в країнах, що розвиваються, або по передачі технологій), по іншим переговірний процес ішов цілком гладко (дослідження й систематичні спостереження, форми звітності по землекористуванню, змінам землекористування й лісовому господарству). Багато питань (зокрема, по паливу, використовуваному при міжнародних авіаційних і морських перевезеннях) так і не знайшли рішень і були перенесені на наступні сесії органів РКЗК ООН.
Своїми ключовими рішеннями Балійська конференція встановила два переговірних треки по майбутньому кліматичного процесу. Перший трек (СРГ по довгострокових мірах співробітництва) здійснюється в рамках РКЗК ООН і повинно привести до появи нової кліматичної угоди для періоду 2012-2020 рр. Ця угода буде характеризуватися порівняно м'яким режимом прийняття зобов'язань розвиненими країнами, але при цьому гарантує участь США. Другий трек (СРГ по майбутніх зобов'язаннях країн Додатку І) триває в рамках Кіотського протоколу. Значна частина розвинених країн - учасниць Кіотського протоколу, у першу чергу з Європейського союзу, призивають до прийняття вкрай твердих майбутніх зобов'язань. Обидві СРГ повинні представити результати до 15-й Конференції сторін у Копенгагені, однак питання про взаємодію цих процесів поки залишається відкритим. Неясно, чи стане нова угода в рамках Конвенції заміною Кіотському протоколу або ж вона буде діяти разом із Протоколом. При другому варіанті є можливість переходу деяких розвинених країн із Протоколу в нову угоду, що вже зараз викликало побоювання ряду країн, що розвиваються.
Прийняті на Бали рішення повною мірою відбивають сучасні проблеми кліматичного процесу й суперечливі інтереси договірних сторін, далеко не завжди безпосередньо пов'язані із завданнями пом'якшення кліматичних змін або адаптації до них. Процес, що обмежує енергетичні основи існування сучасної цивілізації, не може бути простим. Хоча в ключових рішеннях є значна частка невизначеності й вони не у всьому виправдали надії тих або інших сторін, міжнародний кліматичний процес виявився здатним зробити черговий крок. Ясності, у яку сторону, залишається чекати ще два роки.
| 24.03.2008 17:04
