 Переважна більшість китайців відносяться до 1 квітня, як до самого звичайного дня. Тому жителям Піднебесної було не до сміху, коли вони довідалися про введення в цей день нового податку на... палички для їжі. Відтепер ціна на цей неодмінний атрибут кожної китайської родини збільшиться як мінімум на 5 відсотків.
Чи вдасться за допомогою економічних заходів змусити китайців перейти на ложки з виделки, невідомо. Зате відомо, що промисловість випускає щорічно близько 45 млрд. паличок довжиною від 20 до 25 см, на що йде 1,7 млн. кубометрів деревини, або 25 млн. дорослих дерев.
Палички для їжі давно є головною турботою китайських «зелених». Уряд, звичайно, більше хвилюють проблеми економіки. Після вирубки, приміром, лісів навколо Пекіна столиця регулярно піддається атакам піщаних бур. У якихось годинах їзди від міста на півночі вже починається пустеля.
Положення з навколишнім середовищем у Китаєві катастрофічне: 16 з 20 самих забруднених міст нашої планети, за даними Всесвітнього банку, перебувають у Китаї. Більше 400 тис. китайців щорічно вмирають від хвороб, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища.
Китай незабаром пережене США по обсягах викидів в атмосферу шкідливих речовин. На третині території країни регулярно йдуть кислотні дощі, близько 70% рік й озер забруднені. При нинішніх темпах розвитку промисловості рівень забруднення, по оцінках фахівців, через 15 років збільшиться більш ніж учетверо.
Одними паличками китайські влади, що прийняли п'ятирічний план боротьби з розшаруванням китайського суспільства по доходах, не обмежилися. Для захисту навколишнього середовища й зменшення розриву між заможними й бідними з 1 квітня введені 5-20-процентні податки на предмети розкоші: яхти, дорогі годинники, м’ячики й ключки для гольфа, лімузини, дерев'яні стенові панелі й багато чого іншого.
Велика увага приділена й автомобілям. Китай уже перетворився із країни велосипедів у країну машин. «Залізних коней» у Піднебесної - 107 млн., і це число швидко збільшується. Автомобільний ринок Китаю вважається третім на планеті по обсягах продажів після США і Японії. Третина споживання нафти в Китаї зараз іде на бензин для машин. Податок на автомобілі з обсягом двигунів більше 2 л виріс із 8 до 20 відсотків. Легше буде покупцям машин з обсягом двигуна від 1 до 1,5 літра. Для них податок збільшений з 3 до 5 відсотків.
На довершення до всього в Китаї дуже важко з водою. Пекін й інші великі міста перебувають у привілейованому положенні. Обстановка в них більш-менш благополучна, особливо в порівнянні з посушливими північно-західними районами країни, де рідкий рік обходиться без сильної посухи.
На одного китайця приходиться всього лише 2200 куб. м води в рік. Це майже в п'ять разів менше середньої норми по планеті. За словами Шен Хуарена, заступника голови Народних зборів КНР, більше 300 млн. китайців зазнають серйозних труднощів з постачанням водою. Це дуже багато навіть для Китаю.
Знаряддя й ракетні установки, розміщені на пагорбах навколо Пекіну, націлені в небо й борються з нестачею води. Батарея складається з 30 артилерійських знарядь й 20 ракетних установок. І таких пристроїв у країні десятки.
З першою появою на небі хмар артилеристи відкривають по них вогонь снарядами, начиненими хлоридом срібла. Крім цього, з літаків розпорошують рідкий азот і йодид срібла. У результаті хімічних реакцій волога збирається спочатку в краплі, потім замерзає в сніжинки. Падаючи вниз, вони тануть і перетворюються в дощ. При цьому виділяється тепло, яке «затягує» у хмару з навколишнього повітря нову вологу.
Однак далеко не всі вчені бачать у хімії панацею від лиха. Чжан Кіан, заступник начальника департаменту штучного клімату Пекіна, пояснює, що перевірити, скільки дощів випадає завдяки зусиллям людей, а скільки - по природних причинах, украй важко.
До цього додаються й... морально-етичні міркування. Штучні дощі з юридичної точки зору цілком можна вважати крадіжкою чужої вологи. Вже відбулася незвичайна сварка між п'ятьма містами в центральній провінції Хенань – вони обвинувачували один одного в крадіжці «хмар, що їм не належать».
Нестачу води ще більше підсилює марнотратність, з якою її використовують. Фахівці вважають, що на створення національного продукту в Китаї йде в 5(!) разів більше води, ніж у середньому по планеті.
|
ua
ru
