Термін "кислотний дощ" з'явився в середині ХІХ століття, коли британські вчені помітили, що забруднення повітря в промислово розвинутій центральній Англії призвело до випадання більш кислих, ніж звичайно, дощів. Але тільки в другій половині XX століття стало зрозуміло, що кислотні дощі несуть у собі загрозу навколишньому середовищу.
Треба сказати, що звичайний дощ є кислим сам по собі, навіть при відсутності заводів. Це відбувається через те, що в процесі формування й випадання дощові краплі розчиняють вуглекислий газ в повітрі, реагують із ним з утворенням вугільної кислоти (H2CO3). Чистий дощ, що проходить через незабруднене повітря, являє собою водний розчин з pН 5,6 (до моменту удару об землю). Як ми побачимо далі, основна причина випадання кислотних дощів - це діяльність людини, однак є й природні причини (виверження вулканів, розряди блискавок, життєдіяльність бактерій та ін.). Загалом, навіть якби ми закрили всі фабрики й перестали їздити на машинах, значення pН дощу однаково було б приблизно 5,0. Тому зараз прийнято вважати дощ кислотним, якщо його pН нижче 5,0.
У сучасному промисловому світі надлишкова кислотність дощу обумовлена в основному присутністю двох речовин: - Оксиди сірки (SO2). Ці з'єднання попадають в атмосферу природним шляхом при виверженнях вулканів, але значна частина атмосферних оксидів сірки утворюється в результаті спалювання природного палива. Вугілля й нафта містять невелику кількість сірки. При спалюванні цих видів палива в атмосферу потрапляє сірка в з'єднанні з киснем. Розчиняючись у дощових краплях, оксид сірки утворює сірчану кислоту.
- Оксиди азоту (NOx). При досить високій температурі азот, що міститься в повітрі, з'єднується з киснем з утворенням оксиду азоту. У природі це може відбутися під час розряду блискавки, але основна частина оксидів утворюється при спалюванні бензину у двигунах внутрішнього згоряння або при спалюванні вугілля. При розчиненні цих речовин у крапельках води утворюється азотна кислота.
Таким чином, дощі стають кислотними при вимиванні з повітря сірчаних й азотних з'єднань. Це явище має кілька наслідків, згубних для природи, а також пам’ятників архітектури. Наприклад, багато історичних будинків у Європі побудовані з вапняку - будівельного матеріалу, що реагує з кислотою. Із часом кислотні дощі буквально роз'їдають поверхню цих будинків. При випаданні кислотних дощів також відбувається закислення ґрунту й погіршуються умови існування лісів. І нарешті, кислотні дощі підвищують кислотність рік й озер, тим самим створюючи погрозу їх флорі та фауні.
Методи боротьби з утворенням кислотних дощів спрямовані на поліпшення технології видалення з'єднань сірки з повітряних викидів промислових підприємств й електростанцій, для чого зазвичай використовують пристрій за назвою скрубер. Уряди деяких держав навіть прийняли закони, що обмежують вміст забруднюючих речовин у вихлопах транспортних засобів.
|
ua
ru
